На відміну від минулих років, в даний час досягнення сучасної фармакології дозволили не тільки продовжити, але і поліпшити якість життя хворих на серцеву недостатність.
зміст
Однак до початку медикаментозного лікування серцевої недостатності необхідно усунути всі можливі фактори, що провокують її появу (гарячкові стану, анемію, стрес, надмірне вживання кухонної солі, зловживання алкоголем, а також прийом препаратів, що сприяють затримці рідини в організмі та ін.).
Основний акцент в лікуванні робиться як на усуненні причин самої серцевої недостатності, так і на корекцію її проявів.
Лікування серцевої недостатності
Серед загальних заходів по лікуванню серцевої недостатності слід зазначити спокій. Це не означає, що хворому необхідно весь час лежати. Фізичне навантаження допустима і бажана, проте вона не повинна викликати значної втоми і неприємних відчуттів. Якщо переносимість навантажень значно обмежена, то хворому слід по можливості більше сидіти, а не лежати. У періоди відсутності вираженої задишки і набряків рекомендують прогулянки на свіжому повітрі. Слід пам'ятати про те, що виконання фізичного навантаження у хворих на серцеву недостатність має бути позбавлене будь-яких елементів змагань.
Спати хворим серцевою недостатністю зручніше з піднятим головним кінцем ліжка або на високій подушці. Хворим з набряками ніг крім того рекомендують спати зі злегка піднятим ножним кінцем ліжка або підкладеної під ноги тонкої подушкою, що сприяє зменшенню вираженості набряків.
Дієта повинна бути зі зниженим вмістом солі, готову їжу не слід досолювати. Дуже важливо домогтися зниження надмірної ваги, так як він створює значну додаткове навантаження на хворе серце. Хоча при далеко зайшла серцевої недостатності вага може знижуватися сам по собі. Для контролю ваги і своєчасного виявлення затримки рідини в організмі слід проводити щоденне зважування в один і той же час доби.
В даний час для лікування серцевої недостатності застосовують такі лікарські засоби, що сприяють:
- підвищення скоротливості міокарда;
- зниження тонусу судин;
- зменшенню затримки рідини в організмі;
- усунення синусової тахікардії;
- профілактиці тромбоутворення в порожнинах серця.
Серед лікарських засобів, що підвищують скоротливість міокарда, можна відзначити використовувані вже протягом декількох століть так звані серцеві глікозиди (дигоксин та ін.). Серцеві глікозиди збільшують насосну функцію серця і сечовиділення (діурез), а також сприяють кращій переносимості фізичних навантажень. Серед основних побічних дій, які спостерігаються при їх передозуванні, зазначу нудоту, поява аритмій, зміна колірного сприйняття. Якщо в минулі роки серцеві глікозиди призначали всім хворим серцевою недостатністю, то в даний час їх призначають насамперед хворим серцевою недостатністю в поєднанні з так званої миготливою аритмією.
До лікарських засобів, що знижує тонус судин, відносять так звані вазодилататори (від латинських слів vas і dilatatio – «розширення судини»). Існують вазодилататори з переважним впливом на артерії, вени, а також препарати змішаного дії (артерії + вени). Назву деякі з них: каптоприл, еналаприл, периндоприл, лізиноприл, раміприл. Найбільш часто відзначається побічним ефектом, пов'язаним із застосуванням цих ліків є сухий дратівливий кашель («як ніби пензликом в горлі лоскочуть»). Цей кашель не свідчить про будь-якої нової хвороби, але може турбувати хворого. Кашель може пройти після короткочасної скасування препарату. Але, на жаль, саме кашель є найчастішою причиною припинення прийому ліків.
Для зменшення затримки надлишку рідини в організмі призначають різні сечогінні препарати (діуретики), що відрізняються за силою і тривалості дії. Так звані петльові діуретики (фуросемід, етакринова кислота) починають діяти дуже швидко після їх прийому. За рахунок застосування фуросеміду, зокрема, можна позбутися від декількох літрів рідини за короткий час, особливо при його внутрішньовенному введенні. Зазвичай вираженість наявної задишки зменшується прямо «на очах». Основним побічною дією ліків є зниження концентрації іонів калію крові, що може викликати слабкість, судоми, а також перебої в роботі серця.
Для зменшення частоти серцевих скорочень застосовують так звані β-(Бета) адреноблокатори. За рахунок чиниться цими препаратами впливу на серце поліпшується його кровонаповнення, а, отже, підвищується серцевий викид. Для лікування хронічної серцевої недостатності створений β-адреноблокатор карведилол, який призначається спочатку в мінімальних дозах, в кінцевому підсумку сприяє підвищенню скорочувальної функції серця. На жаль, побічна дія деяких β-адреноблокаторів, зокрема, здатність викликати звуження бронхів і підвищувати вміст глюкози в крові, може обмежувати їх застосування у хворих з бронхіальною астмою і цукровим діабетом.
Для профілактики тромбоутворення в камерах серця і розвитку тромбоемболій призначають так звані антикоагулянти, які пригнічують активність згортання крові.
Лікування нападу гострої лівошлуночкової недостатності, зокрема, набряку легенів, проводять в стаціонарі. Але вже лікарями «швидкої медичної допомоги» можуть бути введені ліки, налагоджена інгаляція кисню і проведені інші невідкладні заходи. У стаціонарі розпочата терапія буде продовжена.
Обговорити в повідомлення
