Варіант лікування хворих з дифузним токсичним зобом багато в чому залежить від тяжкості стану. Основним лікарським препаратом для лікування захворювання є мерказолил. Механізм його дії спрямований на пригнічення активності ферментів щитовидної залози, що призводить до зниження швидкості синтезу тиреоїдних гормонів.
зміст
Основні схеми лікування
Хворі з тяжкими і середньотяжким формами дифузного токсичного зобу підлягають лікуванню в стаціонарі. Дітям призначаються постільний режим на 3 - 4 тижні, фізіологічна дієта з високою нормою білка і вітамінів.
Основним лікарським препаратом є мерказолил (таблетки по 5 - 10 мг), який відрізняється пригнічують на активність ферментів систем щитовидної залози, результатом чого є уповільнення синтезу тиреоїдних гормонів.
Мерказолил призначають на початку лікування в оптимальних дозах при обов'язковому контролі загального стану і даних додаткових методів обстеження (визначення рівня йоду, зв'язаного з білками, тироксину, трийодтироніну). Побічною дією мерказоліла проявляються у вигляді анемії. Зниження дози мерказоліла проводиться поступово кожні 1 - 2 тижні до досягнення підтримуючої дози. Підтримуючу дозу дають протягом 6 - 12 міс. Для профілактики зобогенних дії і компенсації дефіциту тиреоїдних гормонів, який може мати місце при застосуванні тиреостатичних препаратів, з 3-го тижня лікування рекомендується призначати одночасно з мерказолилом тиреоидин в невеликих, індивідуально підібраних дозах або трійодтіроні на 2 - 4 тижні з поступовою відміною їх при зменшенні розмірів щитовидної залози і досягненні еутиреоїдного стану.
Лікування при важких формах дифузного токсичного зобу
При важких і середньо формах тиреотоксикозу показано застосування резерпіну. Резерпін має седативний і гіпотензивний ефект, зменшують частоту серцевих скорочень, нормалізує сон. Зниження дози здійснюється під контролем пульсу, артеріального тиску і проводиться протягом 1 - 2 міс. При важких формах хвороби призначаються малі транквілізатори (триоксазин, седуксен, еленіум), при середньо формах - обмежитися препаратами валеріани. У комплексі лікування використовується призначення вітамінів (А, С, В1 В2, В6, В12, В15), кокарбоксилази, препаратів кальцію.
Лікування легких форм захворювання
При легкій формі тиреотоксикозу лікування проводиться на дому за допомогою препаратів йоду повторними курсами 20 днів з перервою 10 днів. Однак використання препаратів йоду не завжди приносить успіх в лікуванні і може привести до виникнення рецидивів. При відсутності ефекту від консервативної терапії протягом 6 - 12 міс показано хірургічне лікування. Після стаціонарного лікування діти допускаються в школу через 1 - 1,5 міс після визволення від фізичного навантаження і наданням додаткового вихідного дня.
профілактика
Для попередження розвитку важких форм тиреотоксикозу здійснюватись диспансерне спостереження за дітьми з збільшенням щитовидної залози без порушення її функції, особливо при вказівці на сімейний характер патології. Мають значення загальнозміцнюючу лікування і санація вогнищ хронічної інфекції у дітей зі збільшенням щитовидної залози без порушення функції.
Пізня, несвоєчасна діагностика захворювання може призвести до розвитку небезпечного для життя стану - тиреотоксичного кризу. Тиреотоксичний криз може виникнути також при недостатній попередній підготовці хворого до оперативного втручання на щитовидній залозі або інших органах.
Правильно проведене лікування у багатьох хворих забезпечує одужання. Однак як при консервативному, так і при хірургічному лікуванні можливі рецидиви тиреотоксикозу. Наслідком операції може бути розвиток гіпотиреозу, що вимагає замісної терапії тиреоїдними гормонами при систематичного лікарського нагляду.
