Чума - хвороба жебраків

зміст

  • Чорна смерть
  • Кого вибирає чума


  • Чорна смерть

    Чума - гостра інфекційна хвороба, що викликається бактеріями Yersinia
    pestis і виявляється в двох основних формах - бубонної і легеневої. В
    природі чума поширена серед гризунів, від яких передається
    людині. Спалах бубонної і легеневої чуми, найстрашніша з відомих в історії
    епідемій, що поширена в Європі в період з 1347 по тисячі триста п'ятьдесят одна роки і
    потім кожні кілька років уже з меншою інтенсивністю
    повторюється.

    Вчені знову звернулися до вивчення останків померлих під час епідемії чуми в середині XIV століття. Аналіз кісток показав, що вмирали від неї лише найслабші, а значить використовувати чумні могили для вивчення «зліпка» суспільства часів епідемії не можна.

    «Чорна смерть» - пандемія бубонної чуми, занесеної з Китаю і пройшла по всій Європі в XIV столітті, можливо, не була настільки жорстокою. Притому що смертність від чуми коливалася від 27 до 95%, дослідники вважають тепер, що хвороба не була небезпечна для всіх і «викошувала» тільки тих, хто спочатку мав слабке здоров'я.

    До сих пір експерти вважали, що ризик заразитися страшною хворобою, жертвами якої за п'ять років з +1347 по 1351 роки стали близько 75 мільйонів чоловік, був високий для всіх контактували з хворими або живуть в антисанітарних умовах. Вчені вважали, що імунна система людей не встигла вчасно відреагувати на інфекційне захворювання, тому хвороба могла проявитися у людини будь-якого віку, статі, рівня добробуту і навіть здоров'я.
    Однак нові дані показують, що це не так.

    Кого вибирає чума

    Чума - хвороба жебраків

    «Кількість постраждалих під час пандемії дозволило вченим говорити про те, що чума вбивала всіх, однак насправді це не зовсім коректне заяву. Ризик захворіти навіть в умовах поширення таких страшних недуг у кожної людини індивідуальний», - помітила автор останнього дослідження Шарон Девітт, біологічний антрополог з Університету штату Нью-Йорк в Олбані.

    В рамках дослідження Девітт і її колега Джеймс Вуд з Університету штату Пенсільванія проаналізували останки 490 тіл, раніше спочивали на цвинтарі East Smithfield Black Death, Лондон, яке було споруджено спеціально для жертв чуми. У 1980-х роках кладовище перекопали, всі поховані тіла були ексгумовані, а кістки очищені і підготовлені для подальших досліджень.

    Зараз американських дослідників, які зайнялися вивченням останків, зацікавили їх можливі дефекти - отвори, пошкодження або каліцтва, які б вказували на загальну фізичну слабкість людини. Для отримання більш точних результатів дослідники порівняли останки лондонських зачумлених з останками людей, похованих на інших цвинтарях безпосередньо перед пандемією. В основному Девітт і Вуда цікавив вік померлого. Крім того, дослідники вираховували зв'язок між ушкодженнями кісткової тканини і ризиком загинути в результаті цих дефектів.

    Зрозуміло, що серед людей, які померли до чуми, у багатьох знайшлися ознаки загального хворобливого стану. В доброму здоров'ї і від випадкових причин люди вмирали менше. Проте, співвідношення між ослабленим станом здоров'я і смертністю спостерігалися і серед жертв недуги.

    Хворі, що страждали від явних каліцтв і вад скелета, і до чуми частіше здорових потрапляли на кладовищі, проте той, хто до моменту початку епідемії вже мав слабким здоров'ям, з більшою ймовірністю заражався бубонної чумою і залишався за огорожею цвинтаря East Smithfield Black Death. Крім того, як вважають вчені, слабкі здоров'ям люди гинули частіше, оскільки погане харчування ставило під загрозу можливість їх імунної системи боротися з хворобою.

    «Припущення про те, що «Чорна смерть» вбивала людей з уже ослабленим здоров'ям, має сенсу, - зауважила Девітт в інтерв'ю Reuters. - Тепер ми маємо підтверджені кількісно свідоцтва того, що бубонна форма чуми, що промайнула по Європі, не знищувала всіх без розбору».

    Згідно з даними істориків, «Чорна чума», яка виникла в Китаї в 1334 році і потім поширилася на захід, пройшовши через Францію, Іспанію, Норвегію, Шлезвіг-Голштинію, Ютландію і Далмацію, Німеччину, Польщу і Росію, забрала життя майже 75 млн осіб, при цьому тільки в європейських країнах померли 34 мільйона. Результати роботи вчених в корені міняють підхід до досліджень способу життя людей, застали страшну пандемію.


    Раніше вважалося, що за останками зачумлених можна проводити повноцінний аналіз суспільства XIV століття. Пояснювався такий підхід просто: раз жертвою чуми міг стати практично будь-який член соціуму, значить, дослідження цих останків дасть можливість побачити все соціальне різноманіття того часу. Однак нинішня робота виключає можливість проведення подібних досліджень: вивчення таких поховань зможе вказати лише на найбільш вразливих і хворих представників середньовічних міст і сіл.

    Так, на Лондонському кладовищі зачумлених кількість вкрай нездорових людей, які і без наявності бубонної чуми повинні були неминуче і швидко загинути, за оцінками вчених, набагато перевищувала кількість похованих, чия смерть була продиктована саме зараженням страшною хворобою.

    Тим часом, результати даного дослідження корисні не тільки історикам. На думку Девітт, підсумки цієї роботи допоможуть медикам приготуватися до майбутніх епідемій захворювань.

    «Зараз з'являється багато хвороб, які потенційно можуть поширюватися по всьому світу. Існують побоювання, що хвороби уражають всіх людей, і кожен має абсолютно однакові шанси заразитися. Знаючи, що в подібній ситуації існують люди, схильні до більшого, ніж інші, ризику захворіти, ми можемо створити умови, в яких небезпека загинути від недуги для цих людей буде знижена», - підсумувала Девітт.