Геморагічна лихоманка Ебола: спалах 2014 року. Перші симптоми захворювання, методи його лікування.
зміст
2014 рік ознаменувався спалахом хвороби, здатної вразити
тисячі людей по всьому світу. Мова про геморагічної лихоманки Ебола, вірус
якої був відкритий в 1976 році в Африці. Незважаючи на майже півстоліття, що минули з
моменту його виявлення, ефективних способів лікування досі не існує.
Природне вогнище поширення збудника геморагічної
лихоманки Ебола знаходиться в Африці. Вчені виявили певну закономірність:
всі спалахи тієї хвороби досі виявлялися між 10-м градусом північної
і 10-м — південної широти. У цю область входять Габон, Сенегал, Конго,
Сьєрра-Леоне, Нігерія, Ефіопія. Саме в цих країнах вперше виявлявся вірус
Ебола, згодом поширювався в сусідні держави.
Передача збудника здійснюється різними шляхами:
повітряно-крапельним, кишково-оральним, через кров, сперму та інші
біологічні рідини. Сприйнятливість до вірусу Ебола надзвичайно висока:
захворіти може практично кожен. Летальність за різними даними коливається від
50 до 80%.
Симптоми лихоманки Ебола
Після інкубаційного періоду (2-16 днів) у інфікованого
раптово підвищується температура до високих цифр — 39-40 градусів, з'являються
головні болі, міалгії і артралгії (біль в м'язах і суглобах), нездужання. В
перші дні хвороба маскується під гострий фарингіт: є болі і першіння в
горлі, сухий кашель. Пацієнти скаржаться на відчуття «мотузки в горлі», цей
симптом дуже характерний для Ебола інфекції.
Через кілька днів клінічна картина доповнюється
розладами травлення: неприборканим водянистим проносом, блювотою і болями в
животі. Стілець швидко набуває характеру мелени — калу з домішкою крові, що
говорить про розвиток геморагічного синдрому. Одночасно з цим з'являються
множинні масивні кровотечі: маткові, шлункові, ниркові, а також
крововиливи під шкіру, кривава блювота.
На 7-9 день відбувається або дозвіл лихоманки, або
загибель хворого від крововтрати, інфекційно-токсичного або гіповолемічного
шоку. У тих, що вижили розвивається досить стійкий імунітет.
Лікування лихоманки Ебола
вірусні захворювання — це жах для будь-якого
лікаря-інфекціоніста. До сих пір немає жодного по-справжньому ефективного
препарату, здатного боротися з цими підступними мікроорганізмами. Єдине,
що допомагає впоратися з вірусами, — це вакцинація.
Лихоманка Ебола і тут стоїть осібно. До сих пір ніхто не
винайшов і не пустив у виробництво вакцину від цього вірусу. Тому лікарям
доводиться використовувати інші методи, що дають поки дуже слабкий ефект.
Все, що можуть зробити на сьогоднішній день фахівці, — спробувати підтримати згасаючий функції організму, відновлюючи
водно-електролітний баланс, впливаючи на час згортання крові, підвищуючи
неспецифічний імунітет. Втім, всі ці спроби дуже часто виявляються
безуспішними.
Головне, що може запобігти поширенню вірусу, — найсуворіша ізоляція хворих. Втім, менталітет місцевого населення деколи не
дозволяє зробити навіть це (недавно у лікарів було «відбито» кілька десятків
заражених, поміщених в ізолятор).
Геморагічна лихоманка Ебола навряд чи переросте в
епідемію. Для цього має відбутись швидке зараження декількох тисяч чоловік
на одній території. Однак висока вірулентність вірусу Ебола укупі з
неймовірною летальністю робить його справжньою «чумою 2014 року», жорстокої,
нещадної і надзвичайно небезпечним.
