Шляхи передачі вірусу Ебола

зміст


Шляхи передачі вірусу Ебола
Геморагічна лихоманка Ебола є вірусне
захворювання з тяжким перебігом та високою смертністю. Вперше її виявили в двох
африканських країнах: Заїрі і Судані, в 1976 році. Тоді ж її визнали небезпечною
інфекцією через надзвичайно великий частоти летальних випадків. Залежно від
типу вірусу смертність сягала 88%. Основним методом боротьби з хворобою стали
заходи щодо запобігання зараження. Щоб досягти успішних результатів,
необхідно знати, як передається Ебола інфекція.

Основний осередок вірусу Ебола знаходиться в природі.
Імовірно рознощиками його є мавпи і летючі миші.

Основним джерелом зараження є хвора людина.
Дещо рідше може відбутися інфікування при контакті з мавпами. Через
того, що вірус проникає практично в усі органи, шляхи його передачі досить
різноманітні:

  • при контактному шляху вірус проникає крізь
    мікротріщини в шкірі і слизових оболонках;
  • при повітряно-крапельному шляхи можливе зараження
    при вдиханні найдрібніших частинок слини або мокротиння чхає або кашляє
    хворого;
  • при парентеральному шляху інфікування відбувається
    через попадання зараженого вірусом матеріалу безпосередньо в кров
    (Наприклад, при використанні погано стерилізованих інструментів, якими
    обробляли хворого);
  • вчені не виключають статевого шляху передачі
    (Вірус більше трьох місяців після одужання виділяється зі спермою), а також
    кишково-орального.

Різноманіття шляхів поширення вірусу Ебола укупі з
високою смертністю від нього і відсутністю ефективних методів лікування робить
це захворювання одним з найнебезпечніших на Землі.