Феохромоцитома, в разі своєчасного її виявлення, вельми успішно лікується. Якими ж засобами діагностики цієї недуги має сучасна медицина? Відповідь на це питання Ви знайдете в даній статті.
зміст
Феохромоцитома - захворювання, обумовлене доброякісною або злоякісною пухлиною специфічної тканини наднирників, в якій в нормі відбувається вироблення гормонів катехоламінів (адреналіну, норадреналіну), а при розвитку пухлини секреція катехоламінів стає надмірною; або пухлиною, що знаходиться не в надниркових залозах, а в будь-якому іншому місці, секретирующие надмірну кількість катехоламінів. Джерелом для такої пухлини можуть служити особливі клітини, які можуть виробляти катехоламіни, але після народження не функціонують.
У 85-90% випадків феохромоцитома локалізується в надниркових залозах - частіше в правому, хоча в 10% випадків пухлина єдвосторонньою. В інших випадках пухлина має вненадпочечніковой локалізацію: може виявлятися в області черевної частини аорти, грудної порожнини, в області сечового міхура, голови, шиї. Феохромоцитоми вненадпочечніковой локалізації частіше діагностуються у дітей.
Феохромоцитоми - пухлини, зазвичай мають капсулу, добре кровопостачання, діаметром від 1 до 12-14 см і масою від 1 до 60 г. Зустрічаються пухлини великих розмірів. Гормональна активність пухлини не залежить від її розмірів. Пухлина складається з клітин мозкового шару надниркових залоз.
Засоби діагностики феохромоцитоми
Важливо, коли хворий має характерні скарги, визначити, чи є ці симптоми ознакою феохромоцитоми або ознакою гіпертонічної хвороби, що протікає з періодичними кризами, тобто провести диференційну діагностику між цими захворюваннями.
При диференціальної діагностики феохромоцитоми і гіпертонічної хвороби необхідно враховувати наступні симптоми:
- підвищення показників основного обміну речовин, що виявляються за допомогою спеціальних аналізів, при феохромоцитомі; при цьому показники, пов'язані з роботою щитовидної залози - нормальні;
- схуднення на 6-10 кг, а в деяких випадках до 15% і більше від ідеальної маси тіла;
- молодий вік хворих і тривалість артеріальної гіпертензії не більше двох років, а також незвичайна реакція артеріального тиску на застосування певних лікарських речовин, його знижують;
-
порушення толерантності до вуглеводів (наприклад, періодичне збільшення вмісту цукру в крові).
Фахівці при ретельному аналізі більше 2 тисяч історій хвороби хворих з артеріальною гіпертензією показали, що наявність головного болю, серцебиття і пітливості у таких хворих є важливим критерієм для діагнозу феохромоцитоми. Частими симптомами є також блідість шкіри, занепокоєння. Порівняно часто зустрічаються запори.
Правильною діагностиці захворювання допомагає проведення спеціальних проб:
-
Проба з гістаміном проводиться при нормальному вихідному артеріальному тиску. Хворому, що знаходиться в горизонтальному положенні, вимірюють артеріальний тиск, потім вводять внутрішньовенно 0,05 мг гістаміну в 0,5 мл фізіологічного розчину і вимірюють артеріальний тиск кожну хвилину протягом 15 хв. У перші 30 секунд після введення гістаміну артеріальний тиск може знизитися, але в подальшому спостерігається його збільшення. Підвищення цифр на 60/40 мм рт. ст. проти вихідних протягом перших 4 хвилин після введення гістаміну вказує на наявність феохромоцитоми.
- Проба з тирамін. Проводиться в тих же умовах, що і проба з гістаміном. Вводять 1 мг тираміну внутрішньовенно, і підвищення протягом 2 хв систолічного (верхнього) тиску на 20 мм рт. ст. і більше дозволяє запідозрити наявність феохромоцитоми.
- Проба з глюкагоном. Проводиться натщесерце і при тих же умовах: 0,5 або 1 мг глюкагону вводять внутрішньовенно, артеріальний тиск вимірюють кожні 30 с протягом 10 хв. Результати проби такі ж, як при введенні гістаміну і тираміну.
- Проба з клофеліном. Хворому, що знаходиться в лежачому положенні в окремій кімнаті, в вену вводять катетер і через 30 хв беруть кров для визначення кількості катехоламінів в плазмі крові. Потім хворий приймає всередину 0,3 мг клофеліну, і через 3 год повторно роблять забір крові для визначення вмісту зазначених гормонів. У хворих з феохромоцитомою вміст гормонів в плазмі крові після прийому клофеліну не змінюється, тоді як у хворих з гіпертонічною хворобою рівень норадреналіну знижується до норми і навіть нижче.
-
Існує також клофелін-глюкагонових проба, проводити яку рекомендується у хворих лише з незначно підвищеним рівнем катехоламінів в плазмі крові.
-
При постійній артеріальної гіпертензії і артеріальному тиску не нижче 160/110 мм рт. ст. застосовується проба з фентоламіном (регітін) або тропафеном. У тих же умовах, що і при проведенні проби з гістаміном, вводять внутрішньовенно 5 мг фентоламина або 1 мл 1% або 2% розчину тропафена. Зниження артеріального тиску протягом 5 хв на 40/25 мм рт.ст. в порівнянні з вихідним дозволяє запідозрити наявність феохромоцитоми. Слід враховувати, що після проведення проби хворі протягом 1,5-2 ч повинні лежати.
Велике діагностичне значення при феохромоцитомі надається гормональним дослідженням: визначення рівня катехоламінів в плазмі крові і в сечі. Підвищення рівня катехоламінів в крові супроводжується збільшенням виділення з сечею як катехоламінів, так і речовин, що утворюються після їх розпаду. Особливо показово порівняння вмісту катехоламінів в порції сечі, зібраної до нападу, і їх рівень в порції сечі, зібраної після нападу. Рівень катехоламінів змінюється в кілька десятків разів.
Для визначення локалізації пухлини застосовуються:
- УЗД;
- Комп'ютерна томографія;
- Магнітно-резонансна томографія;
- сканування наднирників після ін'єкції спеціальної речовини;
-
введення катетера через вену на стегні і взяття проб крові для визначення вмісту катехоламінів.
За статистикою, лікування своєчасно виявленої феохромоцитоми є успішним у 95% випадків.
