Зрозуміло, не всяке здуття живота, бурчання, біль і гази - це синдром роздратованого кишечника (СРК). Але в 30-40% ці симптоми говорять саме про це захворювання. Додайте сюди або запор, або пронос, і картина буде завершена. Картина, скажімо прямо, похмура. Вона-то і називається «синдром роздратованого кишечника».
зміст
Цікаво, що якщо про інших подібних за симптоматикою хворобах шлунково-кишкового тракту (виразковий коліт, хвороба Крона, онкологія) написано і сказано достатньо, то про СРК практично нічого. Тільки в медичній літературі для лікарів.
Більш того, раніше — років 20 назад — і діагнозу такого не було. Все описане стан називалося «хронічний спастичний коліт». Але, досліджуючи товсту кишку, лікарі виявляли, що ніякого коліту — запалення слизової кишечника — немає. Довго думали, звідки ж тоді йдуть напасті, і прийшли до висновку, що в усьому винні нерви. Вірніше, порушення нервової регуляції рухової функції кишечника. Ось це порушення і назвали СРК.
Скільки людей — стільки і скарг
Взагалі синдром роздратованого кишечника дуже багатоликий. Тобто, хворий висипає на лікаря стільки скарг, що вистачило б на пару-трійку інших захворювань. До речі, така велика кількість симптомів — один із способів розпізнати або хоча б запідозрити СРК. А скаржаться поспіль на болі в животі і кишкові розлади; на головний біль і клубок у горлі при ковтанні; на прискорене сечовипускання, на розгулялися нерви і т.п. Але лікарям все ж вдалося поділити СРК на три варіанти:
- з запорами,
- з проносами,
- з болями і метеоризмом.
«Не потрібно думати, ніби діагноз «синдром роздратованого кишечника» просто поставити, — каже лікар-гастроентеролог Юрій Коробченко. — Щоб випадково не пропустити більш серйозну хворобу, пацієнту проводяться детальні клінічні дослідження крові, обстежуються внутрішні органи і т.д.».
І хоча сам синдром не представляє загрози для життя хворого, але якість самого життя знижує дуже сильно. Більш того, нерідко про таких симптомах люди навіть лікаря соромляться розповісти. Їм простіше в аптеці що-небудь «від живота» запитати, а в результаті лікування не відбувається і до повсякденних стресів на роботі, в транспорті додається ще й стрес від непередбачуваності власного кишечника.
При цьому СРК непогано піддається лікуванню. Причому воно включає як прийом медикаментозних засобів, так і психотерапевтичні методи. Крім прийому ліків потрібно нормалізувати режим і характер харчування. Якщо у пацієнтів з СРК виявляється депресивний синдром, то після консультації психотерапевта призначаються антидепресанти та інші препарати. Визначити, який набір ліків потрібен конкретному хворому, здатний тільки лікар, виходячи з того, який вид СРК переважає в тому чи іншому випадку.
Якщо СРК протікає з вираженими больовими відчуттями, то, як правило, призначаються спазмолітики. Якщо людину мучать запори, то перш за все потрібно нормалізувати його дієту, ввести в раціон більше баластних речовин — харчових волокон — і одночасно призначити препарати, які посилюють моторику кишечника. Якщо переважає діарейнимсиндром, то клітковину в харчуванні треба, навпаки, обмежити і почати приймати адсорбирующие кошти. Але головне — не кидати лікування на півдорозі і продовжувати регулярно спостерігатися у лікаря.
Не стану кривити душею і говорити, що можна добитися повної і остаточної перемоги над СРК. На жаль, в переважній більшості випадків цього зробити не вдається. Але досягти стійких тривалих ремісій лікарям цілком під силу. І справа не в недосконалості методик або препаратів. Просто загострення СРК може статися по абсолютно не залежних від докторів причин. Я маю на увазі стреси і психоемоційне напруження, над якими лікар не має влади.
