Обстеження та лікування пацієнток, які страждають антифосфоліпідним синдромом необхідно ще до настання вагітності. Під час вагітності проводиться діагностика, яка дозволяє оцінити функціональний стан плода і виявити ознаки гіпоксії.
зміст
Ведення вагітності при антифосфоліпідним синдромі
Обстеження і медикаментозну підготовку пацієнток з антифосфоліпідним синдромом слід починати до настання вагітності. При цьому ретельно аналізуються скарги пацієнтки на предмет виявлення можливих ознак захворювання. Проводять лабораторні дослідження для виявлення антитіл до кардіоліпіну і антикоагулянту червоного вовчака. При їх виявленні дослідження повторюють через 6-8 тижнів. Одночасно проводять обстеження для виявлення супутніх захворювань, і при необхідності - їх лікування. При наявності повторних позитивних тестів на наявність антитіл до кардіоліпіну і антикоагулянту червоного вовчака починають лікування антифосфоліпідного синдрому з індивідуальним підбором препаратів.
При настанні вагітності, з ранніх її строків проводять контроль за характером перебігу захворювання із застосуванням відповідних лабораторних тестів і проводять необхідне лікування.
За допомогою УЗД здійснюють контроль темпів росту плода з інтервалом в 3-4 тижні, а також оцінюють функціональний стан фетоплацентарної системи. Особливе діагностичне значення має ультразвукова допплерометрия, яка проводиться з 20 тижнів з інтервалом 3-4 тижнів до пологів. Допплерометрия дозволяє своєчасно діагностувати зниження фетоплацентарного і маточноплацентарного кровотоку і дозволяє оцінювати ефективність проведеної терапії.
Дані кардиотокографии після 32 тижнів вагітності, також дозволяють оцінити функціональний стан плода. У пологах здійснюють ретельний кардіомоніторний контроль у зв'язку з наявністю хронічної гіпоксії плода, а також підвищеного ризику відшарування нормально розташованої плаценти, розвитку гострої гіпоксії плода на фоні хронічного кисневого голодування. Доцільно визначити стан системи згортання крові безпосередньо перед пологами і під час пологів.
Особливого значення набуває спостереження за станом породіль, так як саме в післяпологовому періоді зростає ризик розвитку тромбоемболічних ускладнень.
Стероїдна терапія під час вагітності
Стероїдна терапія (застосування глюкокортикостероїдів - преднізолон) триває протягом 2 тижнів з поступовою відміною. Доцільно проводити контроль системи гемостазу на 3-й і 5-у добу після пологів. При вираженій гіперкоагуляції необхідний короткий курс гепарину по 10 000-15 000 ОД на добу підшкірно. Пацієнткам, яким призначають антикоагулянти і антиагреганти, лактацію пригнічують.
Хворі, у яких був діагностований антифосфоліпідний синдром під час вагітності, підлягають ретельному спостереженню і контролю за станом системи згортання крові в зв'язку з ризиком прогресування захворювання.
Таким чином, своєчасна діагностика, підготовка і раціональне ведення вагітності у хворих з антифосфоліпідним синдромом з використанням адекватного лікування знижує ризик розвитку ускладнень під час вагітності та в післяпологовому періоді.
