Основним методом діагностики гіпертрофічної кардіоміопатії є ЕхоКГ, в ході якого з максимальною точністю можна встановити вираженість змін міокарда. Лікування спрямоване на поліпшення кровонаповнення шлуночків серця в діастолу.
зміст
Методи діагностики гіпертрофічної кардіоміопатії
При аускультації (вислуховуванні) серця у хворих з обструктивною формою зазвичай вислуховується систолічний шум, вираженість якого пропорційна ступеню обструкції. За даними ЕКГ виявляються ознаки гіпертрофії міокарда шлуночків серця. Запис ЕКГ протягом доби (холтерівське моніторування) допомагає виявити наявні порушення ритму серця. ЕКГ-проба з дозованим фізичним навантаженням за допомогою велоергометра (спеціальної модифікації велосипеда) або тредмил («біжучому доріжки») Дозволяє оцінити вираженість симптомів захворювання, його прогноз і рекомендувати відповідне лікування.
Ехокардіографія - основний метод діагностики гіпертрофічної кардіоміопатії, що дозволяє уточнити анатомічні особливості захворювання, вираженість гіпертрофії міокарда, ступінь обструкції вивідного тракту лівого шлуночка. Ехокардіографія є вирішальним дослідженням при визначенні тактики лікування. Зондування серця - хірургічний метод, який використовується в спірних випадках, а також при підготовці хворих до операції. Проводиться зондування серця під рентгено-телевізійних контролем. Технічно метод виконується шляхом пункції (проколу) великої артерії під місцевою анестезією з подальшим введенням спеціального катетера в порожнину серця. Потім вимірюють градієнт (різницю) тиску між лівим шлуночком і відходить від нього найбільшої артерією організму - аортою. У нормі цього градієнта бути не повинно. Також під час зондування серця вводять контрастну речовину в порожнину шлуночка (вентрикулографія) для вивчення особливостей його анатомії. У деяких хворих, зазвичай старше 40 років, перед операцією на серці одночасно виконують ангіографію коронарних артерій (коронароангіографію) для уточнення причин стенокардії і виключення супутньої ІХС.
Принципи лікування гіпертрофічної кардіоміопатії
Основу медикаментозного лікування складають лікарські засоби, що дозволяють поліпшити кровопостачання шлуночків серця в діастолу. Цими препаратами є група β-адреноблокаторів (анаприлін, атенолол, метопролол та ін.) І група антагоністів іонів кальцію (препарат верапаміл). Крім вищезгаданої завдання ці лікарські засоби також зменшують частоту серцевих скорочень, мають протиаритмічними дією. На початку лікування призначають малі дози цих препаратів, поступово збільшуючи дозування до максимально переносимої хворим. Остаточна дозування іноді може перевищувати первісну в кілька разів. Бета-адреноблокатори застосовують з обережністю або не застосовувати взагалі при цукровому діабеті, бронхіальній астмі та ряді інших захворювань. При наявності протипоказань до застосування бета-блокаторів призначають верапаміл. Під час лікування вищевказаними препаратами потрібен постійний контроль рівня артеріального тиску і частоти пульсу.
Небезпечним є зниження артеріального тиску нижче 90/60 мм. рт. ст. і частоти пульсу нижче 55 в хв. Якщо у хворого виявляються небезпечні порушення ритму, що не піддаються лікуванню бета-адреноблокаторами або антагоністами іонів кальцію, таким хворим додатково призначають інші антиаритмічні препарати.
При наявності тромбів в камерах серця додатково до основного лікування призначають антикоагулянти - перешкоджають утворенню тромбів медикаменти (варфарин та ін.). Під час лікування цими препаратами слід регулярно контролювати ряд показників системи згортання крові. При передозуванні антикоагулянтів можливі зовнішні (носові, маткові та ін.) І внутрішні кровотечі (гематоми і ін.). Хірургічне лікування проводиться хворим з обструктивною формою захворювання в разі неефективності медикаментозного лікування або при рівні градієнта між лівим шлуночком і аортою більше 30 мм.рт.ст. (За даними зондування серця). Операція полягає в висічення або видаленні частини гіпертрофованого міокарда лівого шлуночка. Необхідно також відзначити, що всім хворим, особливо з обструктивною формою захворювання, протипоказані заняття тими видами спорту, в яких можливий значний приріст фізичного навантаження за короткий проміжок часу (легка атлетика, футбол, хокей і т.д.).
профілактика захворювання
Профілактика захворювання полягає у виявленні його на ранніх етапах, що дозволяє почати раннє лікування хвороби і попередити розвиток вираженої гіпертрофії міокарда. Ехокардіографія повинна бути виконана в обов'язковому порядку у «кровних» (Генетичних) родичів хворого. Всім іншим особам показано детальне обстеження при наявності схожих із захворюванням проявів: непритомності, стенокардії та т.д. Корисні також скринінгові (всім підряд) ЕКГ і ехокардіографія під час щорічної диспансеризації. У хворих з обструктивною формою гіпертрофічною кардіоміопатією також необхідно проводити профілактику інфекційного ендокардиту (антибіотикопрофілактика і т.д.), Так як наявність обструкції створює умови для розвитку цього небезпечного для життя захворювання.
