Цукровий діабет - це складне захворювання, яке вимагає серйозного підходу при його діагностуванні і лікуванні. Як діагностувати цукровий діабет на ранній стадії, щоб вчасно призначити правильне лікування?
зміст
Цукровий діабет — складне системне захворювання, викликане абсолютним чи відносним дефіцитом гормону інсуліну, внаслідок чого в організмі розвивається порушення вуглеводного обміну, зокрема пригнічується утилізація тканинами глюкози. Перша ознака діабету — підвищення вмісту в крові глюкози (гіперглікемія) і як наслідок цього — виділення її з сечею (глюкозурія). Одночасно або трохи пізніше порушуються і процеси обміну жирів, білків, водно-сольовий баланс. Так формується потужний шлейф гормонально-метаболічних (обмінних) змін, який в кінцевому підсумку може призвести до так званим пізнім діабетичних ускладнень: розвитку інфаркту міокарда, інсульту, важких уражень судин сітківки очей, нирок і інших систем. Це ставить діабет в ранг найгостріших медико-соціальних проблем, які потребують нагального вирішення.
Встановлено, що діабет надзвичайно різнорідне захворювання. Буває, що він — лише прояв основного захворювання. Це так званий симптоматичний діабет, супутній, наприклад, ураження ендокринних залоз: щитовидної (див. як перевірити щитовидну залозу), підшлункової, гіпофіза, надниркових залоз. Така форма діабету може бути викликана і прийомом деяких ліків. При успішному лікуванні основного захворювання зникають і клінічні прояви цукрового діабету.
Істинний же діабет ділиться на два основних типи: інсуліно-залежний (I тип), раніше званий юнацьким, і инсулино-незалежний (II тип), або діабет дорослих.
Діабет I типу виникає частіше у людей у віці до 30 років, на нього страждають в середньому 10–15% від усього числа хворих. Одна з причин розвитку діабету I типу— ураження вірусами бета-клітин острівців Лангерганса підшлункової залози, які продукують інсулін. У низки пацієнтів виявлення діабету передують вірусні захворювання, зокрема епідемічний паротит (свинка), краснуха, вірусний гепатит. Вчені припускають, що віруси вражають бета-клітини підшлункової залози тільки у тих, хто має спадкову схильність до діабету. У багатьох діабет I типу являє собою аутоімунне захворювання, в основі якого лежить дефект імунної системи організму. Використовуючи розроблені останнім часом методи визначення в крові особливих білків — антигенів, можна встановити, чи існує для даної людини ризик розвитку діабету, викликаного порушеннями імунної системи організму.
Переважна більшість хворих (близько 85%) страждають інсуліну-НЕЗАЛЕЖНОЮ (II ТИП) НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ. Причому з них приблизно 15% мають нормальну масу тіла, інші страждають ожирінням. Іншими словами, надмірна вага і діабет майже завжди йдуть рука об руку.
Причини розвитку діабету I і II типів принципово різні. У хворих на діабет I типу внаслідок вірусної інфекції або аутоімунної агресії розпадаються бета-клітини, що продукують інсулін, через що розвивається його дефіцит з усіма драматичними наслідками.
У хворих на діабет II типу бета-клітини виробляють достатню або навіть більша кількість інсуліну, але тканини втрачають властивість сприймати його специфічний сигнал. Якщо діабет поєднується з ожирінням, то головна причина несприйнятливості тканин до інсуліну полягає в тому, що жирова тканина як своєрідний екран блокує дію інсуліну. Щоб прорвати цю блокаду, бета-клітини починають працювати з підвищеним навантаженням, і в кінцевому підсумку настає їх виснаження, тобто відносна недостатність переходить в абсолютну. Однак, і це дуже важливо підкреслити, інсуліно-незалежний діабет не переходить при цьому в инсулино-залежний.
У хворих на діабет II типу і мають нормальну масу тіла причиною хвороби є порушення сприйняття сигналу інсуліну рецепторами, розташованими на поверхні клітин.
Але якою б не була першопричина виникнення діабету, в організмі при цьому сповільнюється перетворення цукру, що надходить з їжею і міститься в крові, в тваринний крохмаль глікоген, який відкладається в м'язах і печінці.
Збільшення вмісту цукру в крові супроводжується посиленим виведенням його з сечею. Виділення великої кількості рідини з організму викликає зневоднення тканин, у хворих виникає жага; замість належних за нормою 1,5–2 літрів рідини на добу вони випивають до 8–10 літрів. Відповідно збільшується і кількість сечі, тобто розвивається порочне замкнуте коло.
Поряд з підвищеною спрагою наростає загальна слабкість, з'являються свербіж шкіри, сухість у роті. У міру розвитку діабету, як уже говорилося, порушуються не тільки вуглеводний, а й жировий, і білковий обмін. В результаті у хворих на цукровий діабет знижується опірність багатьом, в тому числі інфекційних захворювань, у них більш важко і тривало протікають інші захворювання.
Істинний дефіцит інсуліну або порушене сприйняття його клітинами уповільнюють не тільки перетворення цукру в глікоген, а й згоряння глюкози в тканинах. Тому організму як енергетичний матеріал доводиться використовувати жир. Відбувається інтенсивний вихід жирних кислот з жирових депо і активне їх розщеплення, що, в свою чергу, призводить до накопичення в крові і тканинах так званих кетонових тіл: ацетону, ацетоуксусной і бета-оксимасляної кислот. Підвищений вміст кетонових тіл в крові викликає отруєння організму, що передусім центральної нервової системи, а це сприяє розвитку важкого ускладнення діабету — діабетичної коми. У пацієнта порушуються життєво важливі функції, в тому числі кровообіг і дихання, і, якщо вчасно не вжити заходів, він може загинути.
Головна мета лікування хворого будь-якою формою діабету — ЗНИЗИТИ ЗМІСТ ЦУКРУ В КРОВІ, нормалізувати по можливості всі види обміну в організмі, попередити розвиток важких ускладнень.
Засоби лікування різні в залежності від типу захворювання. Тим, хто страждає инсулино-залежним (I типом) діабету необхідні ін'єкції інсуліну. Хворим II типом діабету призначають цукрознижувальні препарати; іноді вдається нормалізувати цукор в крові однієї тільки дієтою.
дієтотерапія — це наріжний камінь в лікуванні хворих на цукровий діабет незалежно від його клінічної форми. Кожному пацієнту з урахуванням маси його тіла, віку, статі, фізичних навантажень слід строго розраховувати калорійність раціону, вміст у ньому вуглеводів, білків і жирів, мікроелементів і вітамінів. Цьому ми також навчаємо наших пацієнтів.
Сприятливий вплив на стан хворого надає помірна суворо індивідуальна фізичне навантаження. В процесі виконання фізичних вправ відбувається посилене окислення в м'язовій тканині глюкози, що надходить з крові, а отже, зменшується вміст цукру в крові. Саме тому страждає діабетом в будь-якому віці необхідна фізичне навантаження.
Провести діагностику і скласти ефективний курс лікування допоможе лікар ендокринолог.
Для запису на прийом по питанню діагностики діабету на ранній стадії Ви можете звернутися
до Комплексної Клініку по телефону +7 (495) 215-04-22
