Тікі у дитини мають непросту природу і вимагають серйозного лікування. Але головне, що повинні робити батьки для свого занемогшего малюка - являти собою приклад спокійній життєрадісності. Про те, як допомогти дитині позбутися від тиків, знає автор даної статті.
зміст
Частою причиною звернення до дитячого невролога та психотерапевта є тики (тікозние гіперкінези), які представляють собою раптові, мимовільні, насильницькі, уривчасті, що повторюються руху. Вони зазвичай виникають у віці 5-8 років, і в 4-6 pаз частіше тики зустрічаються у хлопчиків, ніж у дівчаток.
У походження тиків грають роль генетичні та імунні механізми, патологія періоду вагітності та пологів, а також психосоціальні фактори. Завжди слід мати на увазі можливість впливу декількох чинників, що впливають один на одного.
Психологічні чинники (несприятлива сімейна обстановка, розлука з одним з батьків в результаті розпаду сім'ї, погані відносини в дитячому колективі) грають роль провокуючого або підсилює фактора. У деяких дітей захворювання з'являється після перших днів занять у школі, на тлі шкільного адаптаційного стресу («тики Першого вересня»). Серед інших стресових ситуацій часто зустрічаються розлука з одним з батьків в результаті розпаду сім'ї, епізоди раптового переляку. У деяких дітей тики виникають після тривалої розумової перевантаження, яку можна розглядати як хронічний стресовий фактор.
Відмінною рисою тиків є їх непереборний характер. Будь-яка спроба придушити зусиллям волі поява тика неминуче веде до наростання напруги і тривоги, а насильницьке вчинення бажаної рухової реакції приносить моментальне полегшення. Тікі значно посилюються під впливом емоційних стимулів - тривоги, страху, збентеження.
Тікі: якими вони бувають
Тікі можуть бути рухові (моторні) і голосові (вокальні). Рухові тики нагадують цілеспрямований рух; найбільш часті з них - це моргання, нахмуріваніе брів. Рідше зустрічаються повороти головою або відкидання голови назад (згадайте штабс-капітана Овечкіна у виконанні Армена Джигарханяна з фільму «Нові пригоди невловимих» або Лелика з «Діамантової руки» у виконанні Андрія Миронова). Вокальні тики проявляються вигуком безглуздих звуків або слів. У важких випадках вокальні тики можуть проявлятися у вигляді копролалія (проголошення агресивних, образливих або соціально неадекватних слів або фраз).
Поєднання рухових і вокальних тиків називається синдром Туретта. Відомо, що схожі прояви відзначалися у Моцарта.
Перебіг тиків носить хвилеподібний характер з періодами поліпшення і загострення. У дітей, наприклад, період поліпшення може спостерігатися під час канікул. Деякі пацієнти відзначають сезонні коливання інтенсивності симптомів.
Приблизно в половині випадків у дітей з тиками відзначаються прояви синдрому дефіциту уваги з гіперактивністю. А тики відзначаються приблизно у кожної третьої дитини з синдромом дефіциту уваги з гіперактивністю. У цих захворювань багато спільних ланок патогенезу. Тікі частіше відзначаються у випадках переважання гіперактивності й імпульсивності (а не неуважність). Зазвичай прояви синдрому дефіциту уваги з гіперактивністю відзначаються раніше, а тики приєднуються пізніше. Частими супутниками тиків є дисграфія і дислексія. Крім цього у дітей з тиками нерідко відзначаються різні нав'язливі руху, думки, бажання.
Як позбутися від тиків
Лікуванням дітей з тиками займаються дитячі неврологи і психотерапевти. Найкраще звернутися в спеціалізований центр, де є неврологи, психотерапевти, психологи. Перед початком лікування краще зробити електроенцефалограму.
Дітям з тиками слід дотримуватися режиму дня. Слід по можливості виключати незвичайні негативні і позитивні подразники. Тікі часто посилюються під час перегляду телевізійних передач, особливо при вимкненому електричному світлі. Справа в тому, що яскравий мерехтливий світло здатне провокувати зміни біоелектричної активності головного мозку. Тому перегляд телевізійних передач дітям з тиками повинен бути максимально обмежений протягом 1-1,5 місяця. Такі ж обмеження стосуються комп'ютерних ігор.
Існують особливості психологічної корекції у дітей з тиками. Основною метою в таких випадках є не стільки зменшення гіперкінезів, скільки поліпшення соціальної адаптації. Так як діти з тиками характеризуються низькою самооцінкою і підвищеною тривожністю, необхідно підбадьорювати пацієнтів, вселяти їм віру в себе. Також необхідно пояснити батькам таких дітей, що тики не довільні. Це дуже важливо психологічно, так як рідні хворого часто помічають, що іноді він може стримати тик. В результаті одні починають вважати тик хворобою, інші - розбещеністю. Не має сенсу стримувати тики, також не можна акцентувати увагу дитини на гіперкінезах.
Особливу роль в лікуванні тиків грає психотерапія. Для лікування тиків застосовуються такі психотерапевтичні методики: поведінкові методи терапії, гіпнотерапія, аутогенне тренування, сімволодрама. Використання методу біологічного зворотного зв'язку дозволить дитині навчитися розслаблятися і зменшувати не тільки тики, а й психоемоційне напруження.
У лікуванні тиків використовуються транквілізатори і нейролептики, які надають заспокійливу дію. Так як тики часто поєднуються з неуважністю і шкільними проблемами, то в комплексному лікуванні використовуються різні ноотропні препарати, які позитивно впливають на вищі інтегративні функції головного мозку. Конкретний препарат для лікування вашої дитини порекомендує лікар-невролог.
І ще: для поліпшення стану дитини вкрай важливо, щоб батьки самі по можливості були спокійні й життєрадісні.
